Використання письмової форми звернень до суду

Суть. Будь-які звернення до суду (заяви, клопотання, заперечення) потрібно подавати у письмовій формі.
Застосування. Письмова форма спілкування із судом має безліч переваг перед усною:
1) документи зберігаються у справі;
2) зміст написаного легше зрозуміти;
3) документи фіксують не лише інформацію, але й час її подання до суду;
4) документи можуть бути прочитані іншими особами.
Єдиний недолік письмової форми — її стабільність. Написане важко змінити. З цього випливає, що письмову форму потрібно надавати думкам, які непотрібно буде корегувати в майбутньому.
Процесуальне законодавство лише в окремих випадках вимагає письмової форми клопотань та заяв. Усні клопотання та результати їх розгляду можуть не залишити слід у справі. Інформація про це заноситься лише до протоколу судового засідання. Але він ведеться тільки в засіданні. Значна ж частина клопотань заявляються сторонами до судового розгляду.
Треба враховувати, що письмові пояснення важко змінити. Тому їх доцільно давати щодо безспірно встановлених обставин, які визначають правову позицію у справі. Якщо є припущення, що може виникнути потреба певні пояснення скорегувати, їх доцільно давати усно. У подальшому можна буде зіслатися на те, що пояснення зрозуміли неправильно.
Ст. 147 ЦПК України передбачено, що по особливо складних справах суддя може запропонувати відповідачеві подати письмові пояснення в справі. Це право, а не обов’язок відповідача.
Текст документів, адресованих суду, повинен бути точний, лаконічний, аргументований, викладений в офіційному стилі. Потрібно уникати складних речень, рідковживаних та емоційно забарвлених слів, ліричних відступів, посилань на порушення норм моралі, патетики на захист державних чи громадських інтересів. Доцільно використовувати звороти, що містяться в нормативно-правових актах та посилатися на законодавство.