ОСКАРЖЕННЯ ДІЙ СУДДІ

Суть. Рішення, ухвали, дії чи бездіяльність суду, які порушують права та інтереси сторін, можуть бути оскаржені. Застосування. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про статус суддів» судді зобов’язані:
— при здійсненні правосуддя дотримуватися Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з дотриманням встановлених законом строків;
— не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості та незалежності та ін.
Якщо суддя не дотримується своїх обов’язків, його дії можна оскаржити. Оскарження дій судді — це палиця з двома кінцями. З одного боку, оскарження дозволяє виправити помилки або усунути перешкоди, допущені суддею, з другого — це акт протидії судді, який впливає на його подальше ставлення до скаржника.
За предметом оскарження, скарги можна поділити на дві групи:
1. Скарги на рішення та ухвали суду. Такі скарги подаються в порядку, встановленому ЦПК України для оскарження постанов суду. Верховний Суд України неодноразово розглядав справи за скаргами на дії (бездіяльність) місцевих судів з однаковим результатом: такі скарги суду не підвідомчі. Рішення суду і відповідно дії або бездіяльність суддів у питаннях здійснення правосудця, пов’язаних із підготовкою та судовим розглядом справ, перевіркою їх у порядку нагляду, можуть оскаржуватись у чинному в даний час касаційному й наглядному порядку, а не шляхом їх оскарження до суду першої інстанції, оскільки це порушувало б конституційний принцип незалежності судців і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.
Суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.
2. Скарги на дії чи бездіяльність судді. У такому порядку оскаржується, зокрема, тяганина при розгляді справи, порушення строків, неетична поведінка судді, порушення прав осіб, що беруть участь у справі. Оскарження дій чи бездіяльності судді відбувається в порядку підлеглості, голові відповідного суду або до кваліфікаційної комісії суддів.
Голова місцевого суду веде особистий прийом, організує роботу суду по прийому громадян і розгляду пропозицій, заяв і скарг. Скарги на дії судді можуть бути усні та письмові. Усні скарги висловлюються голові суду під час особистого прийому. Вони, як правило, не реєструються, а тому не залишають сліду. Усне, а не письмове оскарження — це певною мірою, джентльменський вчинок щодо судді. Оскарження дій, а особливо бездіяльності судді голові суду часто дозволяє зняти проблему. Якщо голова суду ухиляється від розгляду чи вирішення скарги, із аналогічною скаргою можна звернутися до голови вищестоящого суду.
Коли потрібно зафіксувати факт оскарження дій судді, бажано використовувати письмові скарги. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», строк їх розгляду і вирішення не повинен перевищувати одного місяця.
Приклад. Суддя не давала представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи, намагаючись у такий спосіб перешкодити оскарженню рішення. Наводила різні причини: хвороба секретаря, зайнятість, відсутність приміщення та ін. Наприкінці строку апеляційного оскарження, представник подав письмову скаргу голові судді і зазначив час, коли прийде ознайомитися з рішенням суду. Матеріали справи у цей час було надано, але апеляційна скарга була подана з порушенням строку.
У клопотанні про поновлення строку представник посилався на перешкоди в отриманні матеріалів справи і доклав копію скарги на дії судді. Строк поновлено як такий, що пропущений з поважних причин. Якщо б письмової скарги не було, суд, швидше за все, у поновленні строку відмовив.
Оскарження дій судді можливе також до кваліфікаційної комісії суддів. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про статус суддів», суддя притягується до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, а саме за порушення:
— законодавства при розгляді судових справ;
— вимог щодо несумісності;
— обов’язків, указаних у статті 6 Закону України «Про статус суддів!».
Підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо судді можуть бути:
— подання Міністерства юстиції України та його органів на місцях за наслідками перевірки заяв і повідомлень громадян;
— подання голови відповідного суду, посадових осіб державних органів, установ, організацій, органів місцевого і регіонального самоврядування;
— повідомлення в засобах масової інформації.
Отже, заяви та скарги сторін, якщо вони є фізичними особами, не є підставами для порушення дисциплінарного провадження щодо судді. Ці особи можуть звертатися зі скаргами на дії судді до органів юстиції. Інформацію про порушення закону з боку судді можна подати також до друкованих засобів масової інформації. Але цей спосіб не завжди доречний, оскільки негативна публікація не стільки вирішує проблему оскарження дій судді, скільки зачіпає його честь та гідність. Він цього не пробачить.
За наявності підстав дисциплінарне провадження щодо суд ді порушується постановою голови відповідної кваліфікаційної комісії суддів, Головою Верховного Суду України та його заступниками, Головою Верховного Суду Республіки Крим, головами обласних, Київського і Севастопольського міських судів. Не можуть бути підставами для порушення дисциплінарного провадження заяви та повідомлення, що не містять відомостей про наявність підстав, передбачених ст. 31 вищезгаданого закону, а також анонімні заяви та повідомлення.
До дисциплінарної комісії справа практично ніколи не доходить: суддя усуває порушення як тільки усвідомлює реальність виникнення проблем із комісією.