Забезпечення позову
    Суть. Забезпечення позову перешкоджає відповідачеві здійснювати свої права і гарантує реальне виконання позитивного рішення суду.
    Застосування. Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд на просьбу осіб, які беруть участь у справі, або за своєю ініціативою може вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в усякій стадії справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
    Заява про забезпечення позову вирішується суддею, який розглядає справу, в той же день без повідомлення відповідача й інших осіб, які беруть участь у справі (ст. 151 ЦПК України).
    Існує 5 способів забезпечення позову:
    1) накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб;
    2) заборона провадити певні дії;
    3) заборона іншим особам провадити платежі або передавати майно відповідачеві;
    4) зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на дане майно або про виключення його з опису;
    5) зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріального органу, коли боржник оспорює цей напис у позовному порядку.
    Забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по соціальному страхуванню, виплачувану при тимчасовій непрацездатності, а також на допомогу, виплачувану касами взаємодопомоги колгоспів, крім позовів про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також втратою годувальника, про відшкодування збитків, заподіяних розкраданням державного або громадського майна, не дозволяється.
    Забезпечувати позови до юридичних осіб дозволяється тільки у формі заборони провадити певні дії.
    Ст. 158 ЦПК України передбачає, що відповідач, у разі відмови в позові, після набрання рішенням законної сили може стягнути з позивача збитки, завдані йому забезпеченням позову.
    Забезпечення позову можливе не лише для гарантування реального виконання позитивного рішення, але й для створення перешкод відповідачеві у користуванні певним майном. Це може підштовхнути його до компромісу.
    Приклад. У травні 2001 р. Янів продав Драчу вантажний автомобіль ЗІJ1. Договором передбачено оплату частинами: 50% суми - під час підписання договору, решта - рівними частинами упродовж трьох місяців. Оплата вчасно не проведена, у зв'язку з чим Янів звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків.
    За клопотанням позивача суд забезпечив позов шляхом накладення арешту на вантажний автомобіль з вилученням останнього і передачею на зберігання ДАІ області.
    Відповідач використовував автомобіль у власній підприємницькій діяльності. Простій машини спричиняв збитки. За таких обставин відповідач запропонував компромісне рішення.
    Ухвала про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно виконується державними виконавцями. Відповідно до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» , арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном або його вилученні у боржника та передачі на зберігання іншим особам.
    Позивач повинен наполягати на вилученні арештованого майна у боржника та передачі на зберігання іншим особам. Ефект від цього набагато сильніший.

    Услуги